яазар бар дан
СПОГАД
Літала відьма над лісами,
полями,селами,містами,
- жахливий сміх лунав!
Згасали зорі під ногами,
а місяць ворушив рогами,
і я тоді не спав,
бо в небо чорне задивлявся!
згадав,як ввечері кохався,
як темне пиво пив...
Чому вона тоді сміялась?
За чим,за ким вона ганялась?
Не знав, не розумів.
напевно силу відьма знала
що вітром верхи пролітала,
так буде, бо було.
якби пізнання не поїли,
то може б зараз всі летіли,
не знаючи про зло?
сміялась відьма в небі, в ночи
палали блискавками очи,
сховалось все за мить!
Ген скільки років промайнуло,
чи бачила мене?чи чула
та відьма,що летить?
Запоріжжя