Іще не розвиднялось, а Катерина уже на ногах. Поки попорала господарство, приготувала сніданок, на себе й часу не зосталось. Пора бігти на ферму.
Коровам байдуже, що сьогодні 8 березня – їх і в свято годувати та доїти потрібно. Вихідних у селі не буває.
Хутко вмилась, заплела косу та заховала її під хустину – нехитрий ранковий туалет завершено. Затримала погляд на своєму відображенні у дзеркалі і вперше помітила, що обличчя вкрилось сіткою дрібних зморщок. Її шкіра не знала кремів та масок, не балувала себе Катря косметикою, тому виглядала значно старше свого віку. Але сьогодні дістала помаду, подаровану дочкою ще два роки тому, і вирішила підфарбувати губи.
Ой з-за гори кам'яної голуби літають,
Я гаразду не зазнала, вже й літа минають.
Не зазнала, не зазнала та й не буду знати,
По чім же я літа свої буду споминати?
Недоїла, недопила, гарно не зносила,
Тільки тої розкошоньки, що тяжко робила.
Ой маю я два волики, обидва сивенькі,
Та як сяду та здогоню літа молоденькі.
Здогонила літа свої на кленовім мості:
"Ой вернітьси, літа мої, хоч до мене в гості."
"Не вернемось, не вернемось, не маєм до кого,
Не вміла нас шанувати, як здоров’я свого."
Треба літа шанувати, тяжко не робити. Та де там! Привчена до важкої праці змалечку, вона ніколи не мала просвітлої години. На долю не нарікала, хоч, як у пісні, не зносила і не доїла. Замолоду будували дім, тому заощаджували з чоловіком кожну копійчину. Тепер потрібно платити за навчання дочки, а там, не зогледяться, як віддавати заміж прийде пора, отож і тягнуть на собі чимале господарство. Прокидаються вдосвіта, лягають опівночі. Влітку городи, сіна. Взимку б’ють горіхи, відігрівають сир, збирають сметану – і на базар. Адже заготівельники дають смішну ціну. Де ж це бачено, щоб літр молока коштував мало не вдвічі дешевше пляшки мінеральної води? А натупцюватись біля худоби та в городі ой як треба. Та чи розбагатієш з землі? Хіба що на мозолі та горб за спиною. Працювали вони з Миколою чорно та темно, але, може хоч їх Софійка у люди виб’ється, може хоч вона світа білого побачить. Цими вихідними не приїде додому, курсову здати треба, тому залишилась у гуртожитку. Гарна у них росте донечка: красуня, розумниця. Так за спогадами про Софійку і до ферми дісталась.
- Здрастуйте, мої красуні, здрастуйте, мої любі, - корови пофиркували та нетерпляче перебирали ногами. Руда Лиска завиляла хвостом, підкидаючи його мало не до стелі, Ізаура закліпала повіками з величезними віями, довжині яких позаздрила б не одна модниця.
- Зараз тобі, Марточко, стане легше, - похлопавши по спині, стала підключати доїльний апарат до повного вимені.
Поступово корівник наповнювався веселим гомоном. Доярки кепкували одна з одної, намагаючись приховати хвилювання за жартами. Адже з нагоди свята жінок сьогодні вітатиме відомий співак, з ним приїздять представники телебачення.
- Ой, навіть стіни побілили! - здивувалась тітка Ніна. - Чи то лише "здрасті і досвідання", як ми колись за часів союзу перед наїздами перевіряючих робили: на середину часу не зоставалось, тому білили при вході (здрасті) та у кінці корівника (то було до свідання).
-Їдуть, - урочисто оголосив дядько Степан.
Жіночки мимоволі чепурились, поправляли волосся, що вибилось з-під хустини, обсмикували халати. Дядько Степан настроював у мобільному функцію відео зйомки. Треба записати зустріч для діток, адже не повірять, що мами із зіркою спілкувались.
Зірка, м’яко кажучи, далеко не першої величини, та для жителів села то була справжня подія. Голос у співака непоганий, але нічим особливим не відрізнявся. Славу принесла йому перемога у одному з телепроектів, де він виклався і назбирав найбільшу кількість sms повідомлень від глядачів.
Але є у кожної людини своя межа, максимально-допустима границя можливостей. І не можна, хоч там що, перетворити тягового коня у породистого скакуна, а м'ясну корову у дійну. Весь свій запал, натхнення, всю молодечу енергію співак вклав у ту єдину пісню. І було очевидно, що стратегічні запаси скінчились, як не старались продюсери, більшого із нього витягти не могли. Одна, вдало підібрана пісня, стала шлягером. На тому і все. Як не напружувався, як не тужився - нові пісні не хітові.
Останнім часом нас пригощають, здебільшого, зірками одноразового використання. Спалахнувши наразі, вони тут же гаснуть, вичерпавши творчий потенціал.
- Чи не могли б ви вийти на вулицю, - забіг у приміщення асистент режисера, закриваючи ніс рукою, - наша зірка не звикла до таких запахів.
На вулицю, то й на вулицю. Сільські люди не вміли ображатися, хоча біля корів завжди було чисто, а сьогодні старались особливо. І зараз пахло лише сіном та молоком. Та зірка на те й зірка, щоб вередувати
Жіночки виходили із щирими усмішками на обличчі. Радушний прийом господарів не справив на співака гідного враження. Артист трішечки привідкрив двері авто і обережно став на землю. Йому здавалось, що зараз ногу затягне у трясовину, засмокче в болото, що бруд назавжди залишиться на нових англійських черевиках, одяг навічно вбере у себе запах перегною. Спробував посміхнутись на камеру, та не зміг приховати відрази. Так, йому потрібна слава, піар, але ж не такою дорогою ціною. Уже тисячу разів шкодував, що погодився взяти участь у цьому дурнуватому проекті: «Зірки у народ».
Треба пошвидше це все завершувати. Дістав із багажника троянди та диски і став похапцем вручати подарунки дояркам. Жінки не помічали конфузу артиста. Вони були щасливі. Катерині вперше подарували троянду: таку гарну, із довгою ніжкою. А диск Софійці віддасть, ото дочка зрадіє. Адже всією сім’єю вболівали за перемогу Віталія, кілька разів відправляли sms повідомлення в його підтримку. Диск із автографом співака, хіба могла про таке мріяти?
Жінка з насолодою понюхала квітку і навіть не помітила, що вона без запаху. Сьогодні один із кращих днів у її житті.