Твій образ, матусю, зі мною в дорозі,
Як гостя приходиш до мене ві сні,
Чому ж, моя рідна, стоїш на порозі
І сльози печуть твої очі ясні.
Твій смуток вугіллям розпеченим тліє
В моєму облитому кров”ю єстві,
Але ж він і рани глибокії гріє,
Лікує минуле, що тоне у тлі...
А пам’ять твоя, непорушна і світла,
В долонях своїх мої дні зберіга.
І смерті одвічная люта жага
Не знищить її, не сховає у часі.
Ти риму життя збережи в моїм серці,
І строфи надії утримай в мені,
Приходь, моя нене, до мене у сні,
Чекаю на тебе. Долаю розлуку!