(з циклу "Спостереження")
Життя час від часу надає незаперечну можливість переконатись у мудрості інтелекту, який помітив у природніх і суспільних явищах певні закономірності. Згадаємо хоча би затямлене зі шкільної лави: закон збереження енергії.
Подивляю, які непересічні підтвердження теорії можна відчути, так би мовити, власною шкірою…
Не вистачає напруги у електростанції – в під’їзді будинку темно. Напругу електричну компенсує напруга уваги – обережно мацаю ногами сходинки і таращу очі, щоб утримати орієнтацію. Нарешті дісталась до дверей відсутньої подруги – мушу нагодувати голодну кішку.
Але ж замки в дверях – треба мати якнайменше три руки! Починаю шукати дірку для ключа…
Раптом знизу – кілька голосів. Між собою: Де ж вона поділась?!. – і далі брудна лайка…
Я – завмерла. Саме в цей момент я відчула власною шкірою напругу, еквівалентну вимкнутій! Уява почала малювати страшні картини: мене б’ють по голові, забирають ключі, грабують квартиру подруги і катують її кішку…
Голоси зупинились на півповерха нижче і почали радитись. Мій потенціал напруги збільшився до рівня невеликої електростанції. Але нарада стосувалась браку наркотиків – цього невід’ємного енергетичного палива для наркоманів. Хвилин через п’ять вони пішли геть, а я тремтячими руками нарешті потрапила до потрібної дірки…
І чого це вчені не додумались перетворювати в електричну напругу стреси?! Усі б загрози енергетичної кризи були вирішені…
1996.