Бувають дні, коли зникають і Любов і Віра. Коли в глибокій прірві ти на Дні...Довкола звірі, чи тіні звірів...
В овечій шкурі вовк і тей, хто вже мізки протовк про щирість Віри. Людина, в якій навіки Бог замовк, - скотина. І навіть гірше. І ти - не кращий. Добре знаєш...
Спочинь, засни...І хай присниться Місто Вічне. І райдужне намисто Ріки. І монастир на схилах. У сні приходить Сила і усвідомлення того, що Звіра здолати можна у собі. Тож в урвище зневіри зарані стрімголов...