З рiдного голосу цикл

ІІ

Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв,
та він мої співаночки горами розсіяв...
.........
у наших міжгір’ях і зворах,
по сиглах, бескидах, плаях
душа прабатьківської мови
блукає, мов зранений птах
...........
Співай, доню, не бороню, кілько твого світа,
по чім будеш пам’ятати молоденькі літа?..
...........
відлуння між скелями б’ється,
чи встигнеш, чи вловиш цей біль
все тихше і тихше.
А в серці
прадавніх пісень заметіль.
...........
Загусляй ми, гудаченьку, в чотири струночки,
най любкови заспіваю красні співаночки...


Рецензии
И запели , зазвучали струночки...
душу переворачивая...
Спасибо!

Лора Шол   26.02.2017 22:41     Заявить о нарушении
Уважаемая Лора, очень рада Вашему отклику!
Пусть у вас все будет хорошо...

Василина Иванина   05.03.2017 13:16   Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.