на Павутиннi Дощу

Валентин Лученко
На павутинні дощу повисло небо. Сіре. Сумне. Для людей. Для дерев та зела воно миле і лагідне, бо сочиться з нього вода. Напуває. Листя, кору, коріння, квіт...
Я люблю такі дні. Я впиваюся їх пастеллю, їх вологим повітрям, їх вільжистими пахощами.
Мені любо стояти під великою парасолею на пригірку. Позаду сосни. Поруч етюдник. Внизу сади. З неба сочиться дощ...