КУРИТЬ ПОВІЛЬНО НІЧ нашим з тобою життям, плине на потойбіч дим, наче ранковий туман...
Запах засушених трав, гербарій старих газет, кремушок-талісман, знайдений у яру.
В прянім оцім раю є, поки, місце всім. Споминам. Навіть про те, чого і не було...
***
Сірий дух забуття огортає пустельний дім. В нім є ти, поза ним - я. Поміж нами - наморозь на склі, здичавілий сад, рисовий папір і коан на нім...
***
Келишок на столі: теплий, наче живий. Вранішній вокзал знову нас роз'єднав. Вкотре одна, вкотре один, але разом все ж. П'ємо чарівний трунок. Це - життя...C'EST LA VIE...