Я не знаю де межа між снами, де зорі мов краплини дощу кажанами стукають у вікна і дощами днів, де сонячне сяйво накидає барвисте павутиння на вільжисту траву
Я не знаю де межа між моїми словами: теплими і лагідними, мо’ вранішнє молоко і моїми вчинками: різкими і колючими, ніби серпнева роса, що випадає з вересневих туманів...
Я не знаю де межа між світлими днями, в яких спокій мудрості пробиває броню байдужості та терпкими сутінками повними відчаю та безсилля спинити Колесо Білки...
Я не знаю де межа між краплинами крові, що стікають в келих Часу та папороть-маками, що квітнуть раз на рік, на Іванів День, прихід якого ніхто не знає...
Я не знаю де межа між моєю могутністю і моєю неміччю.
Я не знаю де межа між завтрашнім вчинком і вчорашньою мрією.
Я не знаю де межа і відчуваю безмежжя острівця ковилу, серед розораного степу…