Два монологи

Валентин Лученко
Теплом заплатить  остання погожа днина
за павутиння сріблясте
у небі прозоро-синім.
Ця літепло в затишку тобі, єдина,
хто вміє знаки читати
в повітрі та на воді…

***

Гойднулось небо, розкрилось настіж
і цвіт сливовий упав на стежку…
Ти зрозумів цей натяк?