Колаж зі: слів, думок та звуків; підслуханих розмов та текстів; містерій та містифікацій.
О як довго ця ніч у вологiй пiтьмi тiльки тлiла як ті сотні курищ з картоплиння, бадилля, берізки. Посивіла душа під осінньою мжичкою спала та, на щастя, не чула глухого зітхання сича. Ніч боліла в Людині, як може боліти лиш хвора душа. Ніч боліла, боліла, боліла...
---
Голова побіліла, Юнак не пізнав у спітнілому люстрі обличчя. Місяць з хмар виглядав, знову в хмари пірнав і чекав що хлопчина покличе. Але той розчинився в Свічаді...
---
Ой же, Поро Лиха, чи скінчишся коли? Чи поверниш Князевича в Град над Рікою? Характернику, Діду, молю тебе сто вісім раз! Проколи оболонку води у Ставу Замороки! Не почув, чи вдає? Світ мовчить. Лише кроки цокотять по бруківці. Змовкають, стихають в ранковім тумані. То кроки?
---
З уроків тобі повклякали ноги. З питва та наїдків. Твоє серце забуло дорогу до Отчого Дому. Трунками та зіллям твою отруїли Душу шудрики кляті. Та шарудять тепер як ті миші квітом папороті у твоєму гербарії...
---
Гербати запашної щойно звареної налий мені, Мила. Рій думок віджени її пахощами. Пелюсток яблуневого цвіту насип мені на волосся. Поцілунком коральових вуст поверни до життя оцей сад скам'янілий! Ніл широкий спиню я тоді та народ проведу по його задубілій поверхні. Ти лиш Слово своє мені стиха скажи. Я почую!
-----------------------------------------------------
2005-2010