Білий дід сидить чаклує
Срібне дзеркало, вода
Все він бачить, все він чує,
В Книгу Долі загляда...
Перед сизим оком змія
Проплива за віком вік
Чи-то спогади чи мрії
З-під опалених повік...
У тенетах мліють роки
Гасне злато-каганець
Все минає. Світлоокий
На порозі посланець
Простягає длань до діда,
Дідо чашу залиша...
Хто заступить?
Хто там слідом?
Неприкаяна душа...