Лина Костенко. На спиленном осокоре

Анна Дудка
С украинского

Шёл дед из города, через гору, в свой посёлок,
с тремя буханками хлеба шёл в Маковщину.
Кратчайшая тропа туда через кладбище.

Сидит дед на спиленном осокоре, думает.

Зажёг папироску - что же это - ему восемьдесят лет…
Закашлялся - а зимой-то будет скользко.
Натряс пепла на колени - уже и осокорь спилили.

Вон там его хата, да тут всё ж получше.

Потому что в хате той ни души,
а тут и жена, и соседи.

* * *

На спиляному осокорі

Ішов дід з містечка, через гору, у свій присілок,
з трьома буханками хліба йшов у Маковщину.
Найкоротша стежка туди проз цвинтар.

Сів дід на спиляному осокорі, думає.

Запалив цигарку - що це ж йому вісімдесят год.
Закашлявся - а зимою ж буде слизько.
Натрусив попелу на коліна - уже й осокір спиляли.

Оніно його хата, а тут охітніше.

Бо у хаті ж анікогісінько,
а тут і жінка, й сусіди.