С украинского
Мой первый стих, написанный в окопе
На взрывом развороченной стене,
Когда теряло звёзды в гороскопе
Расстрелянное детство на войне.
Лилась огнём с небес вулкана лава.
Горела хата. Ночь казалась днём.
Захлебывалась наша переправа,
И Днепр взлетал – водою и огнём.
Земля гудела. Выл от страха мальчик.
Крестилась баба, и кончался хлеб.
Трясло от взрывов узенький окопчик,
Где мы ютились волею судеб.
О жуткий страх недетских тех сражений,
Какой же от него на сердце след!
Как передать стихами? Да сумею ль,
Чтобы душе навек не онеметь?
Всё прыгало не зайчиком, не волком -
Кровавый свет, обуглена заря!
Я выводила чуть ли не осколком
Большие буквы, как из букваря,
Стишок тот первый, к краю прислоняясь,
Чтоб посветила в темноте война.
Какой стишок, теперь уж и не знаю.
Снаряд упал – осыпалась стена.
***
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро - водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
кривавий світ, обвуглена зоря! -
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, -
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав - осипалась стіна.