И дождь, и снег, и заметель, и ветер.
Высоковольтна линия Голгоф.
На бело поле стаи грачей-литер
Падут, как тучи, полные стихов.
И новый век уже на горизонте,
И время новую выводит красоту.
А ритмы мчат - как всадники в полёте.
А рифма тем стихам плетет косу.
И в эпицентре логики и стресса,
Где все смешалось – кровное, чужое,
Где разум ловит возгласы прогресса,
Душа хранит сокровище - былое.
***
І дощ, і сніг, і віхола, і вітер.
Високовольтна лінія Голгоф.
На біле поле гайвороння літер
впаде як хмари, цілі хмари строф.
Нове століття вже на видноколі,
і час новітню створює красу.
А ритми мчать - як вершники у полі.
А рима віршам запліта косу.
І в епіцентрі логіки і стресу,
де все змішалось - рідне і чуже,
цінує розум вигуки прогресу,
душа скарби прадавні стереже.
Фото Лины Костенко, взятое из Интернета.