Перевод Петро Домаха
http://proza.ru/avtor/dionisiy
«Великая эгоистка» на украинском языке.
Наш всесвіт - це чужі простирадла, що стали рідними, і пісня падаючих крапель води за вікном ...
Я буду щасливою без усяких «повинна» та «зобов'язана» тільки з оцим чоловіком.
Лише дозволю собі відчувати ...
Ілона Павлова (с)
Чекала тебе усе життя. А ти не поспішав. Прийшов, коли надії залишився міліграм.
А вітер перемін відчайдушно молився, кидав золотаво-вохристе листя до ніг твоїх.
Ким я була? Тепер це не важливо. Однією твоєю усмішкою врятований катівський погляд мій.
Зірви з мене меланжеву* сукню подерту, куплену опівночі за сльози в чортенят.
Не чоловік ти мені. Не коханець. Не брат і не друг. Коли ти холодний, бачу в тобі ворога я.
Підблюдні ** пісні співала сваха в колі подруг, і падала у чашу з водою сережка моя...
Слабкістю жінки караю гордість-поганку, що дивиться нашому коханню анфас.
Лютий розсипав сніг, наче солі жменю, пророкуючи нам сварку, зачату парою фраз.
Як дощ покриває наскельні знаки, так я цілую ніжно кожен із твоїх шрамів.
І нехай проклянуть мене усі мусульманки, за те, що грішила та йшла слідами твоїми.
Намарно казати вузьколобе «прощай», це слово для нас означає - «здрастуй».
Ніжність моя за повного місяця виливатиметься через край і буде лише тобі одному підвладна.
Недоношеною народилася на порозі зими, щоб любити очі твої кольору кавових зерен.
Засудили нас грудні-мовчуни, але пробачили дзвони, що лунали у фа-дієз мажорі...
Повільно кроком у століття відступають моря від своїх берегів у часину, коли ти засинаєш.
Мільйони жінок зможуть жити без тебе. Одна я не зможу. Ти звичайно ж про це знаєш.
Обійми мене безутішну несамовито... Як тумани попелясті обіймають сонні міста.
Моя душа - велика егоїстка. Не віддасть тебе нікому. Не відпустить уже ніколи...
Меланжева *- темна з вкрапленням білих ниток.
Підблюдні ** - пісні, які співали на Русі під час святочних ворожінь
Текст на русском языке здесь:
http://proza.ru/2008/02/06/77