Пи-са-ти! Чи треба писати?!

Валентина Апанасенко
    Мелодии  старости
    год  от  года
    сокращают
    отмеренное   природой...
          Павел  Станислав.  Словакия.  Перевод  Винценту  Шабику.

          Оце  зібралися  ми напередодні  Дня  людей похилого  віку,  який  щороку,  1-го жовтня   відмічає   Україна  разом  з усім  европейським  товариством.
          Започаткували   цей  День  в  Америці  тим, що по  теле і радіопрограмах  відтворювали сюжети і передачі для  так званої, як у нас у народі  кажуть,  "підтоптанної"  молоді. Поздоровляли,  дарували  подарунки,  проводили  серед  дітей  та юнацтва бесіди  про шанобливе  ставлення  до  людей старшого віку,  бабусь  і  дідусів.  Ця  мода, незабаром,  перескочила  через океан до нас, в Европу.
         Я  вперше  попала у таку,  собі  цікаву  компанію.  Чесно  кажучи і не знала, що таке, чи-то  свято, чи-то День  шанування існує.  А  чому б  і  ні!  Тож  накрили  святковий  стіл. Цукерки,  фрукти,  печиво,  чай,  кава.  На  любі  смаки.  Та й без наливочки  не  обійшлося.  А  як  випили  по  чарочці,  розчервонілися,  язики  розв'язалися  і  понеслося...  Анекдоти,  спомини...  і  якось  так  непомітно  натрапили  на  тему, яка  не  залишила  нікого  байдужими.
         - І  чого  це  нас,  старших  людей,  прозвали  людьми  по-хи-ло-го  віку?  І  хто  це  таке-сяке придумав?
         - Ой,  і  не  кажіть.  Ніхто  з  нас  ще  не  похилився.  Стрункі,  веселі,  завзяті. Майже  всі  працюємо, всю  хатню  роботу  справляємо,  онуків  піднімаємо.  А  городи... ?  А дачі...?
         Жваве обговорення  закінчилось  тим,  що  ми  прийшли  до  висновку: пи-са-ти!
         - Треба  писати!  Туди!  Нагору!  До керівництва!  Ні,  до  самого  президента!  Перейменувати!
         - Так -то  воно так.  Але  як  його  назвати,  щоб  нікого  не  образити?  Які  пропозиції?
         Хтось  каже: "День  муд-рих".
         - Мудрих!  Звучить  гарно.  Та  покумекавши,  прийшли  до  висновку,  що  з  роками  у  багатьох  та  мудрість  вже й  склерозом  покрилася.  То  нехай  це слово   ще почекає.
         - А може,  По-важ-них?
         Це  вже  тепліше,  та  поспішати  не  будемо,  щоб  знову  не  вляпатися  в  щось....  Це ж  серйозна  справа.  Ось  давайте  візьмемо  Словники  і  подивимося,  що   то  за  слово  похилий,  яка  закладена  в  ньому  енергетика.
         В  російській  мові  -  пожилой -  начинающий  стареть,  немолодой.
         В  словацький  мові - Starоst - старость. Головне значення  -забота,  хлопоты.
         В  английской  интерпретации,  принятой на 50-й Генеральной  Ассамблее  ООН  - Day  of  Older  Persones,  де  Older  має  два  значення:  старейшина,  старец (мудрец).
         Щодо  українського  слова  похилий,  то  воно  має  декілька  значень.
         Про  предмети, рослини - склонившийся,  покосившийся, поникший. 
         Про  людину - сгорбленный,  понурий,  угрюмий.
         Про вік (возраст) - преклонный.
         Відчуваємо,  що  ні  з  одним  цим значенням  нам  не  примиритися.  Ні  в  яку!  А  ось  у Россійсько-Українському  Словнику є  дуже  цікаве  і  головне знане і  широко  вживане  слово  в Україні.   Пожилой - літній (людина в роках). Це  слово,  на  наш  розсуд,  найбільше  підходить.  І  як  гарно  звучить.   Прислухайтесь,  будьласка!    " День  Літніх  Людей",    що  в  повній  мірі  відповідає  і  міжнародним   стандартам, де  людина  в  роках  рахується  та,  хто  має  65-ть років  і  більше....
      Але  це  наше  припущення.  А  щоб  писати   далі,  вгору,  то  треба  спитати  шановне  товариство,  у  народу.
                А  Ви,  якої  думки?
 
      Жовтень, 2011р.