Я відчуваю такий приємний дотик твоїх мокрих уст до моєї щоки, свіжий запах крему після голінння пронизує мій нюх, змішуючись з ароматом зубної пасти. Твої пальці виважено та спокійно пролазять у моє волосся. Мабуть намагаються розчесати…
Ти думаєш, що я сплю і розглядаєш і пестиш мене, але я прикидаюсь, коханий. Зараз так добре – хочу розтягнути час. Ти цілуєш оголене плече, що вилізло –спід ковдри, я здригаюсь (мабуть там чутливе місце). Ти переміг – я усміхаюсь, та трофей отримую я – поцілунок. Тепер я відчуваю щей смак Колгейту.
Ти пропонуєш зелений чай з мелісою, не знаю як ти знав,що то мій улюблений, а може тепер він став улюблений, бо до того я його не куштувала. Я чекаю,закутуючись назад у ковдру, і знаходжусь в невідомомому мені до нині стані. Може то щастя?
Я не витримую – підіймаюсь,і по дорозі заглянувши у ванну йду до тебе на кухню… Ти не ідеальний – палиш у відкриту квартирку, повілно випускаючи дим зі свого рота. Я підхожу до тебе, нерозчесана, ще трохи заспана, у спальних шортах і смішній майці з синьою коровою, і обіймаю тебе. Ти викидаєш цигарку і міцно-міцно обіймаєш мене. Цілуєш, як звичано у маківку, проводячи при цьому по голові вверх і вниз, і додаєш: «Я не можу без тебе». «Я знаю», - відповідаю я і думаю про те,що вчора ще все було не так, інакше. А потім усе змінилося – навіки….
14.12.2011р.