Трояндо червона моя,
Чом кров'ю налита до краю?
І чом так засмучуюсь я,
Як ті пелюстки пригадаю?
Пихата, ваблива краса...
Тебе навіть небо кохало!
Щоранку вмивала роса,
І сонце в долонях плекало.
Тебе цілував вітерець,
Тобі кожна бджілка співала,
Та ось затремтів твій вінець,
Корона скривавлена впала...
Зламали,зім'яли красу,
Травиця густа її вкрила,
І схожа була на сльозу
Роса, що на сонці горіла.