«Хочеш ароматної кави або дорогого вина? Або зачекай – випий зелений чай, він відтворить рівновагу в твої душі, налаштує мембрани твого мозку. Соme to me baby, дай тебе пригорну до мого серця, висушу вологість твоїх очей, зупиню цей дощ, тихо, мала, не плач, візьми себе в руки. Ти моя планета, ти моє життя, моя надія, мій друг, моя колискова на ніч і мій адреналін, мій гормон щастя, мій наркотик, ти цунамі яке накрило моє грішне існування своєю ідеальністю, свою неповторністю. Заплітаючи у свої коли ніч думай про Австралію, де я сумуватиму за тобою. Чекай мене і я повернусь, ти ж моя планета – моє життя!» - промовив він, ледве стримуючи набігаючи сльози і міцно притиснув її до себе ніби намагаючись розчинити у собі, адже через якусь нікчемну годину airoplane забере його від неї... Вона дивилася у вікно крізь скло терміналу, літак готувався злетіти і в останній момент прийшло повідомлення - «Я люблю тебе, мала!» Вона посміхнулась крізь сльози і перехристила його airoplane…
02.04.2012