Лишень рукою подати до зірки, мов вона поруч,
А ,може, вона і справді далеко, що я лиш можу бачить її.
Ми народилися поміж вітрів та круч,
Що бачили змалку, але зараз я так сумую за вами, степи рідні мої!
Рідна земля так далеко, усе поруч чуже,
А за батьківським ланом мене мучає туга.
І лиш мішечок з родною землею мене гріє уже,
Поки поруч немає дорогого та рідного друга...