вiдчувати...

Лиля Лялька
Відчувати тебе зараз, той теплий дотик твоїх злегка шершавих великих долонь… ти гладиш тильною стороною своєї долоні мої щоки, скули, торкаєшся уст… змушуєш мене закусити нижню губу,бо хвиля всередині зростає…ці руки… я ладна була б цілувати кожен сантиметр на них.. коли вони отак – одна пестить моє обличчя, а інша куйовдить  волосся, навмисно псуючи мою зачіску.. та то не страшно.. бо в цій темряві.. в якій час зупинився… ми не бачимо… Існують лише дотики, лише подихи, навіть шепіт не намагається прорватися, застрявши десь у горлянці кожного з нас… адже і так все зрозуміло. Навіщо нам зайві церемонії  слів?
Та я теж намагаюся відчути тебе своїми пучками, вічно змерзлими руками полоскотати твої руки, провівши по них до твоїх плечей, шиї, і знайшовши обриси твого худорлявого обличчя… і зупинитися…так.. затихнути на мить, і просто відчувати як ти намагаєшся схопити мої пальчики аби їх поцілувати. як ти ніжишся об мої долоні… а я не можу намилуватися цим носиком, очками, губками… і навіть використовуючи цю ласкаво-пестливу форму я роблю то не дарма… просто ти ж мій маленький хлопчик, та того я ніколи не скажу комусь про тебе чи тобі самому… Хоч ти і старший,і більший, і з більшим статусом, але я бачила як ти смішно спиш, немов немовля, я знаю твої капризи і звички, твої мрії і турботи...
Але зараз не про це… я відчуваю одну твою руку, яка ковзає по спині,а інша, перестала чинити хаос  у  моєму волоссі ,й ти, так ніжно і сильно притискаєш мене до себе, ніби ти хочеш  створити з двох одне, але ж, дурненький, ми не так не зможемо, я впираюся носом трохи нижче твого лівого плеча, дужі руки ще міцніше стискують моє тіло і я відчуваю дотик… ні… поцілунок у мою маківку.. все той же.. незмінний… твій авторський
« І я, - проривається ледь чутно у мене,  - І я тебе!»

19.11.2012