Вольный перевод
Переболела Вами, сердце ныло.
Всё было словно марево, как сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
а разум спал, доверчивый Самсон.
Теперь пришла пора прощаться. Будни.
На белых окнах мёрзнут миражи.
И как нам будет, как теперь нам будет? -
уже родным, и всё-таки чужим.
Та сказка дней - она была короткой.
Тот светлый сон - покинул без следа.
То тихое сияние над роком! -
оно осталось в жизни навсегда.
Ліна Костенко
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?! -
такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! -
воно лишилось на усе життя.