І чекаючи на запитання,ти наперед знаєш його. Ні, це не як справи, це інше, просте. Яке відомо тільки тобі , а може ще комусь. І відчуваючи холод, який пронизує тебе з ніг до голови, ти без пам'яті йдеш , йдеш по вулицям переповнених снігом та людей.Хтось йде позаду, а ти боїшся, пропускаєш, ти не знаеш чого так, просто в тей час не зі мною Янгол був. Не бачив ,не відчував того бридкого відчуття. Аби бути впевненим в собі, заважає зима. Вона ніби навмисно прийшла, щоб все зруйнувати. Зруйнувати те, чого ніби не було. Просто наша уява не має меж і можливо й не так все чудова як здається.Ми мріємо про хороше майбутнє і брехня те, що кажуть думки материлізуються. Не важливо про що ми думаємо.
Сьогодні останній день того відчуття, що живеш. Можливо завтра якого не буде, буде краще. Набридло, набридло бути .........ом тої завіси кожного дня. Ніби янгол який спустився до тебе враз зрозумів ,що він тобі не потрібен, допобачення, скажеш йому, нам було добре. Але не хочеш його стерти з пам'яті.Він Божественне створіння.
І враз піднімеш руки догори і скажеш О, Боже .... Від солоних сліз не буду покою. Три, два,один ба-бах за спиною салют. Все накопилося і вийшло з берегів.