Давай на цьому побаченні ми забудемо як нас звати - щось не хочеться мені зайвих церемоній. І ти і я не такі уже й поважні, аби розмовляти про роботу саме зараз. Кожен з нас щось досягає по-своєму, але зараз про інше…)
Ти тішишся моїм дивакуватим мудруванням, а я щиро іронізую твою чоловічо-дитячу наївність, бо ти до сих пір віриш в казки і думаєш, що я принцеса, тендітна Попелюшка. Та нехай – може то й на краще, бо саме для тебе я назавжди залишуся такою – світлим тихим раєм.
І лиш в миті коли первісні інстинкти братимуть гору ти побачиш дещо іншу мене…
А зараз? А зараз ти ніжно і трохи невпевнено торкаєшся моєї руки і намагаєшся прочитати в моїх очах відповідь чи я не проти, пропонуєш мені щось ще з’їсти чи випити. Ох якби я тільки могла сказати тобі прямо, що б я насправді зараз хотіла, але я почекаю – мені подобається ця гра. Побудемо чемними.
Але ой! Що це? оголосили білий танок?
Ну все зараз я знайду можливість побачити як ти цілуєшся, - думаю я і стискаю твою велику долоню своїми фіолетовими кігтиками і киваю на танцпол.
Ти непогано рухаєшся, старанно мене ведеш. Звідки в тобі взялося стільки впевненості?
Як тільки ця думка з’являється в моїй голові ти крутиш мене и нахиляєш ледь не до самого долу. І я відчуваю їх – ці уста які так пристрасно мене цілують. Ну все! Більше не можу бути чемною – стрибаю тобі в обійми, обхвативши тебе своїми ногами. І мене аж ніяк не хвилюють зараз усі ті хто позирають із заздрістю на мої практично оголені стегна в цій маленькій сукні.
Цілуй! Не зупиняйся!Тримай міцніше, бо я знаю точно – я тебе нікуди не відпущу…
Може я тебе уже люблю?
29.05.2013