И РЕЛИГИЯ
Раскрывая сакральное содержание истории церковных святынь, астрология служит утверждению христианских ценностей и, в целом, утверждению нашей соборности. (Андрей Поправко)
ЗОЛОТОВЕРХИЙ
Михайловский Золотоверхий собор.. Величественное и прекрасное архитектурное сооружение. Историческая украинская святыня..
У Летописи есть такая запись: "В год 6616. Заложена была церковь святого Михаила, золотоверха, Святополком князем, месяца июля в одиннадцатый день". Указанный за древним летосчисленнием год - это в 1108 г. от Рождества христового.
Большой князь киевский Святополк Ізяславич, в крещении Михаил, предшественник Владимира Всеволодовича Мономаха, был действительно большим государственным деятелем Киевской Руси, к сожалению, не оценённый по справедливости историками ХІХ-ХХ веков.
В том же 1108 году случилось еще одно исключительно важное событие. Дочка византийского императора Алексея І Комнина, Варвара, которая приехала в Киев как невеста князя Святополка-Михаила (и стала его женщиной), привезла святые мощи Варвары Великомучениці. Когда-то, в начале ІV ст., в келесирийськом городе Гелиополесе была казнена мягкая девушка-красавица Варвара, которая, невзирая на все уговоры, угрозы и истязания, через глубокую веру проявила исключительную внутреннюю силу и стойкость и не отреклась Христа. И потому Св. Варвара - в числе 14 главных общехристианских святых. Мощи хранились в Михайловском Золотоверхому соборе, а с 30-х годов нашего века - в соборе Владимирском. Кстати, икона Святой Варвары, которая была привезена вместе с мощами, была увезена во второй половине ХІІ в. в Вологодские земли.
Еще одно незаурядное событие случилось того 1108 года: по инициативе князя Святополка-Михаила и игумена печерского Феоктиста было вписано в синодик имя Феодосия Печерского - духовного покровителя Украины. То был первый шаг до его канонизации.
Следовательно, 1108 год - это эпохальная веха в духовной истории Украины.
Гороскоп, соответствующий знаменательному событию - закладке Михайловского Золотоверхого собора (который был сначала церковью, а позже и монастырем), должен показать судьбу и ориентиры эволюции Украины. И гороскоп действительно поражает! Что же он показывает? Солнце на Вершине Неба в Знаке Рака, и скопления планет во Льве, с одной стороны, символично подтверждают название "Золотоверхий" (Солнце и Лев имеют отношение к золоту), а из второго, указывают путь народу Украины - преодоление высоких вершин духовности, потому что именно в этом - в духовном росте - настоящие величие и слава Украины. Планета развития и успеха - Юпитер - находится в "духовно-ориентированном" знаке Рыб, к тому же в пятом ("солнечном", "львином") доме (секторе карты). Но путь этот очень затруднен, потому что Солнце поражено двумя "планетами смерти" - Сатурном и Плутоном, а Черный Месяц (показатель искушения, иллюзий и ошибок) в тех же Рыбах. Иначе говоря, за уклонение от духовного пути Украина неотвратимо подвергнется суровому наказанию.
Михайловский Золотоверхий - это духовный и сакральный символ всей Украины. Архистратиг Михаїл изображен на гербе Киева, но он является и общеукраинским символом, потому что считался покровителем князей и войска, а ещё - казачества - покровителем Войска Запорожского. Следовательно, духовная миссия Украины - быть воином Света против наступления Темноты.
Михайловский Золотоверхий - это прекрасный (Венера с Нептуном в Льве), редкий памятник мировой архитектуры. Вместе с Софийским собором он образовывал уникальную в мировом градостроении композицию, когда два архитектурных ансамбля, каждый с высокой звонницей, стояли один напротив другого, соединенные прямой улицей (так было до тех же 30-х годов ХХ-го ст.).
После возобновления православной иерархии в 1620 г., при митрополите Іове Борецького, Собор становится кафедральным. Его развитию и отделке способствовали не только митрополиты и священство, но и гетманы Украины - Петр Сагайдачный, Богдан Хмельницкий, Иван Мазепа, Иван Скоропадський - и широкая общественность.
Михайловский Золотоверхий пережил монголо-татарское нашествие, и вот пришли воинственные безбожники - большевики. Последние видели в Соборе не только источник "опиума для народа", но и материальный символ украинского духа (здесь они не ошибались!), который был помехой на пути "селекционного" выведения этнически нивелированного "советского народа". И потому, невзирая на немолчаливое сопротивление общественности - от специалистов науки к рядовым патриотам (сколько они были расстреляны и замордованы в лагерях!) - Собор был обречен на уничтожение, чего упрямо хотели и таки осуществили большевистские рулевые (не случайно, что все исполнители также поплатились жизнью в жерновах НКВС-ГУЛАГа).
26 июня в 1934 г. началось разрушение Собора. Показательно, что в этот день Плутон и Черный Месяц затмили Солнце гороскопа Михайловского Золотоверхого, а "разрушитель" Уран вошел в знак Тельца - астрологический символ Украины. Есть еще много весьма показательных астрологических аргументов, но не стоит астрологу "переобременять" читателей. В целом можно сказать, что это было не просто уничтожение церковного сооружения, а было уничтожение Украины, ее духовного сердца.
Спасенные от разрушения мозаики и фрески Михайловского Золотоверхого увезли в московские музеи и их запасники.
Как писалось в подобных случаях у Летописи: "все это случилось за грехи наши". Потому что Украина, в целом, отреклась от Господа.
Лишь с получением украинским народом независимости возникла возможность отстроить святыню. Невзирая на экономическое затруднение и сопротивление закореневших, духовно ограниченных прагматиков, победили аргументы сторонников необходимости неотложного восстановления Михайловского Золотоверхого (во главе с писателем Олесем Гончаром, автором знаменательного романа "Собор"), и президент Леонид Кучма подписал 9 декабря в 1995 г. "Указ о мероприятиях по воссозданию исторических памятников", среди которых главное место отведено Михайловскому Золотоверхому (астрологическая карта на эту дату, "как водится", хорошо связанная с гороскопом Собора).
Впоследствии началось реальное восстановление. Михайловский Золотоверхий собор воссоздается в тех архитектурных формах, которых приобрел в ХVІІІ ст., свойственнных стилю украинского барокко. Работы финансируются, кроме благотворительных пожертвований, из бюджета Киева, под патронажем мэра города.
Восстановление длится в несколько этапов - сначала, весной в 1997 г., отстроена бароковые Экономические врата со стеной, на День Киева в мае следующего года открыта и освящена монастырская звонница, позже освящен крест на главной бане Собора, идут работы по отделке интерьеров. Грядущий День Киева, будет следующей вехой восстановления. Появляется в своей особенной красоте и величии Михайловский Золотоверхий Собор, который является залогом духовного выздоровления и будущей славы Украины.
Потому что лишь тогда, как Украина станет на путь возрождения духовности, начнет возрождаться и экономика. Как сказано в "Велесовій Книге": “Жаль великий з докором тому, хто не дорозуміє слів цих”.
І РЕЛІГІЯ
Розкриваючи сакральний зміст історії церковних святинь, астрологія слугує утвердженню християнських цінностей і, загалом, утвердженню нашої соборності. (Андрій Поправко)
ЗОЛОТОВЕРХИЙ
Михайлівський Золотоверхий собор... Велична і прекрасна архітектурна споруда. Історична українська святиня...
У Літопису є такий запис: “У рік 6616. Закладена була церква святого Михайла, золотоверха, Святополком князем, місяця липня в одинадцятий день”. Указаний за древнім літосчисленням рік — це 1108 р. від Різдва Христового.
Великий князь київський Святополк Ізяславич, у хрещенні Михайло, попередник Володимира Всеволодовича Мономаха, був дійсно великим державним діячем Київської Русі, на жаль, не оціненний по справедливості істориками ХІХ–ХХ віків.
Того ж 1108 року сталася іще одна винятково важлива подія. Донька візантійського імператора Олексія І Комнина, Варвара, що приїхала до Києва як наречена князя Святополка-Михайла (і стала його жінкою), привезла святі мощі Варвари Великомучениці. Колись, на початку ІV ст., у келесирійському місті Геліополісі була страчена лагідна дівчина-красуня Варвара, котра, попри всі умовляння, погрози й катування, через глибоку віру проявила виняткову внутрішню силу і стійкість і не зріклася Христа. І тому Св. Варвара — в числі 14 головних загальнохристиянських святих. Мощі зберігалися у Михайлівському Золотоверхому соборі, а з 30-х років нашого століття — у соборі Володимирському. До речі, ікона Святої Варвари, яку було привезено разом з мощами, була забрана в другій половині ХІІ в. до Вологодської землі.
Іще одна непересічна подія сталася того 1108 року: з ініціативи князя Святополка-Михайла та ігумена печерського Феоктиста було вписано в синодик ім’я Феодосія Печерського — духовного покровителя України. То був перший крок до його канонізації.
Отже, 1108 рік — це епохальна віха в духовній історії України.
Гороскоп, відповідний знаменній події — закладенню Михайлівського Золотоверхого собору (що був спочатку церквою, а пізніше і монастирем), мусить показати долю і орієнтири еволюції України. І гороскоп дійсно вражає! Що ж він показує? Сонце на Вершині Неба у знаці Рака, та скупчення планет у Леві, з одного боку, символічно підтверджують назву “Золотоверхий” (Сонце і Лев мають відношення до золота), а з другого, указують шлях народові України — здолання високих вершин духовності, бо саме в цьому — у духовному зростанні — справжні велич і слава України. Планета розвитку й успіху — Юпітер — знаходиться у “духовно-орієнтованому” знаці Риб, до того ж у п’ятому (“сонячному”, “левиному”) домі (секторі карти). Але шлях цей украй утруднений, бо Сонце уражене двома “планетами смерті” — Сатурном і Плутоном, а Чорний Місяць (показник спокуси, ілюзій і помилок) у тих же Рибах. Інакше кажучи, за ухилення від духовного шляху Україна невідворотньо наразиться на суворе покарання.
Михайлівський Золотоверхий — це духовний і сакральний символ всієї України. Архистратиг Михаїл зображений на гербі Києва, але він є й загальноукраїнським символом, бо вважався заступником князів і війська, а за доби козаччини — покровителем Війська Запорізького. Отже, духовна місія України — бути воїном Світла проти підступів Темряви.
Михайлівський Золотоверхий — це прекрасний (Венера з Нептуном в Леві), рідкісний пам’ятник світової архітектури. Разом із Софійським собором він утворював унікальну в світовому містобудуванні композицію, коли два архітектурних ансамблі, кожний з високою дзвінницею, що стояли одна навпроти іншої, сполучені були прямою вулицею (так було до тих же 30-х років ХХ-го ст.).
Після відновлення православної ієрархії 1620 р., за митрополита Іова Борецького, Собор стає кафедральним. Його розбудові й оздобленню сприяли не лише митрополити й священництво, але й гетьмани України — Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Скоропадський — та широка громадськість.
Михайлівський Золотоверхий пережив монголо-татарську навалу, та ось прийшли войовничі безбожники — більшовики. Останні вбачали в Соборі не лише джерело “опіуму для народу”, але й матеріальний символ українського духу (тут вони не помилялися!), що був завадою на шляху “селекційного” виведення етнічно знівельованого “радянського народу”. І тому, попри немовчазний спротив громадськості — від фахівців науки до рядових патріотів (скільки їх було розстріляно й замордовано в таборах!) — Собор був приречений на знищення, чого вперто прагнули й таки здійснили більшовицькі керманичі (не випадково, що всі виконавці також поплатилися життям в жорнах НКВС-ГУЛАГу).
26 червня 1934 р. почалося руйнування Собору. Показово, що в цей день Плутон і Чорний Місяць затьмарили Сонце гороскопу Михайлівського Золотоверхого, а “руйнівник” Уран увійшов до знаку Тельця — астрологічного символа України. Є ще багато вельми показових астрологічних аргументів, але не варто астрологові “переобтяжувати” читачів. Загалом можна сказати, що це було не просто нищення церковної споруди, а було нищення України, її духовного серця.
Спасенні від руйнації мозаїки і фрески Михайлівського Золотоверхого повезли до московських музеїв та їх запасників.
Як писалося в подібних випадках у Літопису: “все це сталося за гріхи наші”. Бо Україна, в цілому, зріклася Господа...
Лише із здобуттям українським народом незалежності виникла можливість відбудувати святиню. Попри економічну скруту та спротив закорінілих, духовно обмежених прагматиків, перемогли аргументи прибічників необхідності невідкладної відбудови Михайлівського Золотоверхого (на чолі з письменником Олесем Гончаром, автором знаменного роману “Собор”), і президент Леонід Кучма підписав 9 грудня 1995 р. “Указ про заходи щодо відтворення історичних пам’ятників”, серед яких чільне місце відведено Михайлівському Золотоверхому (астрологічна карта на цю дату, “як водиться”, добре пов’язана з гороскопом Собору).
Згодом почалася реальна відбудова. Михайлівський Золотоверхий собор відтворюється в тих архітектурних формах, яких набув у ХVІІІ ст., переважно стилю українського бароко. Роботи фінансуються, окрім добродійних пожертвувань, з бюджету Києва, під патронажем мера міста.
Відбудова триває у декілька етапів — спочатку, навесні 1997 р., відбудовано барокову Економічну браму з муром, на День Києва у травні наступного року відкрито й освячено монастирську дзвінницю, пізніше освячено хрест на головній бані Собору, йдуть роботи по оздобленню інтер’єрів. День Києва, що гряде, буде наступною віхою відбудови. Постає у своїй особливій красі й величі Михайлівський Золотоверхий Собор, що є запорукою духовного видужання й майбутньої слави України.
Бо лише тоді, як Україна стане на шлях відродження духовності, почне відроджуватись і економіка. Як сказано у “Велесовій Книзі”: “Жаль великий з докором тому, хто не дорозуміє слів цих”.