Котообіг
Пішов раз дощ. Та замість крапель водяних котами посипало. Летять вони з неба і м`явчать несамовито: висоти бояться. Лапи широко так порозставляли, хвости розправили, очі повитріщали.
Унизу також гармидер зчинився: населення врозтіч, ховається куди тільки може від дощу дряпучого котячого.
Та коти, доки падали, літати зметикували. Хто на дерева полинув, хто на дахи, хто на травичку. Всілись та вмиваються, муркотять розкотисто, лапками за вухами труть старанно.
Скоро й сонечко пригріло. За годину де й коти ті поділися - випарувались усі.