(Переспів власного «Віршування
для забави»)
Поет віршує - ради слави,
Пенсіонер - лиш для забави.
Руду словесну не копає,
Вірші , як булки випікає.
Тепер він вільний і знічев’я
Так з нього й пре багатослів’я.
То щоб його угамувати
Слова потрібно римувати.
Багатослів’ю буде гірше
Як зв’яжеш їх у акровірші.
Сам попробував, старався,
В’язав, в’язав, а він не дався.
Напружився – змістовність чую,
Форму здолав* - акровіршую!**
16.01. 2014р., Київ
______________________
*У словнику української мови немає жодного слова з
початковою літерою твердого «и». При написанні акровіршів
автор вирішує цю пробему з допомогою початкової м’якої
літери «і» в парі з твердою «и» - « І(И)»
**З моїх скромних міркувань, Акровірші бувають 3 типів:
1)Заголовок співпадає з першими літерами рядків вірша
і не посилює тексту твору;
2)Заголовок не співпадає з першими літерами рядків вірша
і посилює зміст твору;
3)Заголовок зовсім не співпадає з першими літерами рядків вірша
а в них автор закладає часто потаємний зміст, не афішуючи,
що даний твір - акровірш. В свій час на таку уловку попадала
навіть радянська цензура. Пригадую 1965р. Газета «Молодь України»
опублікувала блискучий вірш якогось канадійця українського
походження, в заголовку і в тексті якого сердешний висміював
своє емігрантське життя, тужив за Ненькою – Україною та
заздрив щастю українців, що проживали в Радянській
Україні. Газета виходила тиражем, якому зараз позаздрить
будь яка газета України, і він повністю розійшовся. На
другий день «ворожа» радіостанція турботливо закликала
українців звернути увагу на цей Акровірш і правильно
його прочитати. Бо в заголовку і у змісті - бутафорія, а вся
сіль цього твору саме в перших літерах рядків, прочитаних
по вертикалі(не кожний знає, що таке акровірш).
Грім з ясного неба! Бо там не то що гриміло, а ревло:
«На москалів, ляхів і юд точіть ножі і там і тут!».
Всі забігали перечитувати газету. Ми, аспіранти, набігавшись
по Києву і не діставши газету, кинулись по бібліотеках. Слава
Богу, встигли! Що тут діялось в Україні та інших територіях
бувшого Союзу. КДБ вилучило «жартівницю» скрізь, де
змогло, а хто попався з нею особисто, на роботі чи вдома –
всі були запроторені, в т.ч. і один з наших аспірантів. Навіть
доля його не відома.