Розкажи мені ненько,
чому скрізь достроково,
наче краплі кроваві
Уві сні цвіли маки?
- Не жахайся, дитино,
Свого сону дурного,
Нас ніколи не скривдять,
И не треба лякатись.
- Ні, матусю, ні, мила,
То не сон був, примара,
Чорний птах наближався,
Треба було тікати.
Сонце наче розбилось,
Скрізь густішали хмари,
Бігли ми по дорозі,
Птах почав полювати.
Кидав блискавки-пір’я
На дітей та дорослих,
І поля, і узгір’я
Стали, наче погости,
Попіл смерчі крутили,
Всюди лежали мертві.
Крила чорні ті вкрили
Мир.
Нам треба простерти
Руки в небо і Бога
Призивати, питати.
Куди йти, де дорога?
І про захист прохати.
Пригорнула до себе
мати любу дитинку,
Тільки в очах блищали
Діаманти-сльозинки.