Бридня!.. а й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим,
Людей і [бога] не прокляв!
Вищеприведена друга частина вірша "Мені тринадцятий минало" написана Т.Г. Шевченком багато років потому, у Орській кріпості у 1847 році
Якої долі я собі бажав?..
Моя свобода вже деінде,
Палає серце квіткою стожар,
До неба лине і ніяк не зійде.
Життю моєму хто хазяїн?
Чи сам вправляюся у всьому?
Ні, в ньому сам собі я Каїн,
Від панування тільки втома.
Навік замішана в мені
З кріпацькою та панська доля:
Троянда, знайдена в стерні,
Моє нутро – моя сваволя.