***

Опустилася мряка над морем,
Сонце землю не бачить три дні,
Люди линуть мов сірії хмари,
І живуть наче всі у вісні.

Серед них, наче пляма яскрава,
Й недосяжна як зорі нічні,
Я лечу оповита вітрами
І блищать мої очі ясні.

Всі ці люди, з життям недолугим,
Зрозуміти не зможуть мене,
Я до неба простягую руки,
А воно, знов, таке мовчазне.