«Ранковий дощ
Пилюка стала сирою…»
(Ван Вей)
На шляхах Піднебесної
Цієї Країни Квітучої
Цієї Хуа Го,
Що лежить в центрі світу сього
Між океанами
Між високими горами,
Між пустелями Заходу,
Та між морями Сходу,
Між холодними лісами Півночі
Та між задушливими болотами Півдня
Сирою стала пилюка
Чи то від дощу, чи то просто
Раптом запахло свіжістю,
Бо народ втомився від спеки,
А Небо дарувало траві воду,
А мудреці згадали слова і знаки,
Які давно забули чи може
Не знали їх ніколи,
Чи може просто
Така воля Неба
Народу орачів та свинопасів
Отямитись…