Часом у шибку стукає минуле і просить увійти у душу. Посміхаєшся і спішиш відкрити не те що шибку, вікно, а цілий балкон. Розламати стіни, переступити межі і кинутись в обійми минулого. Нестися на каруселі ностальгії і крутитись, крутитись...
Та ні...
Ти будеш уже інакшою - старшою, зрілішою чи просто досвідченішою... Станеш на безпечній відстанні від скла і слідкуватимеш за гейзером болі з середини. Знов затиснуть обценьки серце, пройде холод по руках, кров перетвориться на гель, затремтять і перокосяться губи, бризнуть сльози. А ти не будеш затулятися як колись у свої виніжені долоньки.
Плач! Ридай! Лий на нього дощем з дуршлаків хмар і смійся, смійся, реготи, грими так, щоб у минулого заклало в вухах, щоб натянулась барабана перетинка як пузо дядька після пива і...
заспокойся...
Розтебни блискавку на грудях і дістань звідти серце. Тримай в руках обережно, піднести до вікна і вламай йому шматочок, залиш на голому підвіконні, відкрий вікно і виходь чим швидше з кімнати навіть якщо ти в старому затертому спортивному костюмі.
Не сумнівайся - минуле забере ту пульсуючу частинку тебе.
Навіть якщо і ціль була інша краще віддай. Минуле має лишитися в минулому, а до твоє рани приросте інше серце.
Тільки розправ плечі, голову вище, посміхайся і не закривай блискавку на грудях!!!!
19.08.2014