========================================
В усі кінці по всій землі
Сніги летіли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Як влітку рій мошви летить
У вогник прямо —
Сніжинки стукали в ту мить
В вікно, у раму.
Ліпила віхола на склі
І кола, й стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
На стелі сяйво. Ззовні — сніг.
В кімнаті двоє.
Сплетіння рук, сплетіння ніг —
Схрестились долі.
Упали черевички вниз —
Здригнулась тиша.
Із каганця на платті віск
Сльозу залишив.
Губилось все в снігах, в імлі
У сиво-білій.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла,
Тремтіла — вітер не затих.
І жар спокуси,
Як ангел, два крила своїх
Здіймати мусив.
Весь лютий так по всій землі
Сніги летіли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
===========================
текст оригинала:
Борис Пастернак
Зимняя ночь
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.