Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Жорна гнiву»*
http://www.proza.ru/2013/12/08/1791
Камни Гнева
То не женское рыданье о своём,
И не птичий ор на дереве сухом,
Чаша бед наполнена и впредь
Уготовлены нам войны, злая смерть...
Ох, не птица то, не дева - злобный рок,
Что древлянам нёс осенних слёз поток,
Обратились суховеем тех эпох
В пыль надежды, а мечты в чертополох...
Печенеги супротив наших детей
Устремили в злобе острия мечей...
И не в салочки пошла теперь игра,
Смерти поиск от меча иль топора...
Хлеб, зерно - всё скорбной данью, нёс народ в руках,
Боль утрат, родную кровь храня в сердцах…
На потребу злобной воле, птице злой,
С грозным оком, мрачным сердцем и душой...
Безоружные славяне встали на борьбу,
Берендеев смех в один момент сплотил толпу…
Днепр ревел... Так грохотала в эту ночь вода,
Что неслышно продвигалась гневная толпа…
А в руках людей лишь камни и священный факел...
Шли туда, на княжий двор, где поганцев лагерь...
Там кровавое вино пилось до тех пор,
Им толпа не предъявила смерти приговор -
То булыжники в натруженных руках,
Чем врагов дурное семя стёрли в прах...
__________________________________________________________
* «Жорна гнiву»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2013/12/08/1791
«...Поу сих же літех, по смерті братії сея, биша обидимі древляни і інимі околнимі. Наідоша я хозаре, сидящая на горах сих, в лісах і рєкоша хозаре: «Платіте нам дань.»
(Іпатіївський літопис)
А птах кричить на дереві сухому,
Не радість він віщує і не втому,
Віщує пошесть і війну і смерть.
Вже чаша бід наповнена ущерть,
І то не крук, не соловейко – Див
Посеред осені древлян, посеред злив
Отих, що сліз. Тоді як падолист
Епохи черствої слов’ян зірвав надії
І кинув татям в торбу наші мрії,
Тоді як печеніг здійняв на діточок меча,
Тоді як бавитись поляни – не в квача –
У хованки зі смертю. Отоді
У жменях люди понесли воді
Зерно, і хліб, і кров – на требу
Отому Диву, тому птаху й небу,
Що оком злим в серця несе журбу
Слов’яни голіруч взялись за боротьбу
Та берендей регоче, і розгніваний Дніпро
Гуркоче й гомонить й розповідає про
Поганців, що в князівському дворі
Вино криваве лиють до пори,
Аж доки чернь в міцних натруджених руках
Принесе брили, що зітруть їх прах.
Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6
____________________________________________________________