Олена Артемчук Отцветает сирень

Татьяна Столяренко-Малярчук
Отцветает сирень,
Я хотел её вечно любить.
Мне дарила она
Тот  волшебный, хмельной  дивный цвет ,
Только вышло всё  так,
Не сумел я его сохранить.
И сквозь годы несу
Светлой  памятью  радостных лет.

Отцветает сирень,
Догорают душистые гроздья.
Меж  листвою  густой
Я хочу отыскать снова "счастье" свое.
Ты ведь помнишь, когда
Правил жаждою юный мой возраст,
Я твою пил  красу,
Как росу утром солнышко пьет?

Отцветает сирень.
Не бывает  нетленного в свете.
Век седой промелькнет
На своем разудалом коне.
Но тот благостный  сон,
Что дарили  сирени соцветья
Словно сказка надежд
Навсегда  остаётся во мне...

Олена Артемчук Відцвітає бузок
Відцвітає бузок,
А я так його ніжно любив.
Дарував він мені
Той чарівний, п’янкий дивоцвіт,
Тільки сталося так,
Що його зберегти не зумів.
Пронесу крізь роки
Світлим спогадом радісних літ.

Відцвітає бузок,
Догорають духмяні кетяги.
І між листям густим
Знов шукаю я "щастя" своє.
Пам’ятаєш, коли
Повний чистої юної спраги
Пив я твою красу,
Як росу вранці сонечко п’є?

Відцвітає бузок.
Не буває ж бо вічного в світі.
Сивий час промайне
На своєму баскому коні.
Та солодкий той сон,
Що тендітні навіяли квіти,
Як казкових надій
Не забути ніколи мені...