Вони присіли. Було так важко - Машка просилась на руки, а сил взяти не було. Під серцем билось іще одне життя.
Проходячи кожен сквер вони спирались на паркан чи сідали на лавчину.
Чоловік Тані поїхав на заробітки аби влаштувати їх побут. Двоє дітей, то є велика відповідальність. Він завжди мріяв про родину, тим більш, що сам був з дитячого будинку.
Зустрілись вони з Танею випадково в супермаркеті і після того постійно були разом. Вона переїхала з маленького села в його крихітну квартиру колись видану державою сироті.
На разі Олег був далеко. Їздив своєю вантажівкою по просторам світу, а вона чекала вдома з донею. Нічні дзвінки, сум, тривога і надія переповнювали її, та вона завжди з усмішкою зустрічала його в будь який час доби після чергової дороги.
Та і цього разу вагітна вдруге чекала вона з нетерпінням коханого та і його допомоги по дому. Подружки відкликалися посидіти з Машею чи допомогти по дому, але більшість часу потрібно було самій і доглядати за малечею і терпіти свій не надто приємний стан.
Ось знову у Машки капризи і вона з благаюче проситься на ручки. Ще й розпереживалася Тетяна, що додому далеко, а їй зле.
Присіли... Вона вмовляла доню ще трошки пройтися ніжками до наступної лавчини і обіцяла прочитати цілих 3 казки сьогодні.
Поруч присів чоловік в костюмі. Тані стало якось соромно, що вона має вмовляти дочку і продовжила уже тихіше. Незнайомець дивився в їх бік і вимовив: " А до мене на ручки підеш? Бачиш мама не може тебе нести"
Машка ривком глянула на маму і погодилася. Таня ж посміхнулася, подякувала чоловіку, міцніш зіжала сумку і руку дочки і піднялася з
лавки. Чоловік рушив за ними вмовляючи:
" Я серйозно, я не зроблю нічого лихого. Дозвольте вам допомогти чимось".
Таня зніяковіла,але їй і самі бракло сил рухатися. Незнайомець підхопив малечу, запропонував руку Тані, але вона відмовилась і погодилась лиш дати пакет з продуктами, який чомусь став не зрозуміло важким. Йшли вони так помалу, що відстань між деревами біля тротуару здавалась вічністю.
Чоловік намагався розмовляти з Машкою, яка радісно прощебетала своє ім'я і розказувала ще безліч всіляких речей на особливій дитячій мові, вводячи в курс і як звуть маму і тата, та і де тато. Тут же Таня вирішила навчити доньку не розказувати такі подробиці, але то буде пізніше. Поки потрібно дійти до дому.
Нарешті...
Під самою багатоповерхівкою Таня запропонувала Машці злізти з рук незнайомця. Маля погодилося і вчепилося за руку мами, соромлячись дивитися на дядечка, який її ніс.
"Дякую Вам", - звернулась дівчина до добряка. Він пометушився, щось порпаючись в кишені і врешті знайшовши візитку протягнув Тетяні зі словами:
" Ось Вам. Якщо знадобиться моя допомога - дзвоніть. Будь яка."
Таня захитала головою в сторони. Не хотіла вона брати той папірець. Якось все це не правильно. У неї є чоловік,а тут дивак пропонує допомогу.
Та Машка почала галасувати зі своїм "Дай мені" і чоловік віддавши візитку дівчинці залишив їх.
Вечір пройшов спокійно. Повечеряли, подзвонили татові. Але чомусь Таня не сказала ні слова про таку дивну допомогу сьогодні. Не хотіла вона турбувати чоловіка у відрядженні. Пізніше ще кілька разів Таня з Машею зустрічали того чоловіка на своїй вулиці. Їй навіть здалося, що він за ними слідкує, бо щораз коли потрібна була допомога він був поруч.
Незнайомець з радістю розмовляв з Машею, а Таня мовчки йшла поруч. Їй було страшенно соромно і вона ще гірш переживала лиш би їх ніхто не бачив.
Він ніс важкий пакет з супермаркету і Марійку. Підніс до самих дверей. І Таня вже думала запросити випити чаю з печивом задля подяки, але замість того сказала, що більше не треба допомагати, бо сьогодні приїде чоловік. Поставивши пакунок дивак посміхнувся, попрощався і пішов.
Наближався Великдень і у сім'і Тані настало подвійне свято. Улюблений з дитинства день, та ще й всі вдома. Прибиралися, готували, збиралися до церкви. Та от думки про те, що тримає таємницю від Олега не покидали її голову. Вона попросила не ображатись і розповіла усе. На що він запитав кілька контрольних питань про безпеку, посміхнувся і вирішив, що дружина просто хоче більше уваги у своєму тендітному стані і пообіцяв дати гроші на таксі,аби в магазин чи в садочок вони могли їхати машиною,а не громадським транспортом.
От і ніч Великодня. Пішли коли ще було темно, напакувавши цілу корзину смакоти і покривши вишитою серветкою як вчила бабуся.
Церковна площа кишіла людьми аж до кладовища в очікуванні освячення. В храмі всі не поміщались і найбільш натомлені сідали на лавки біля могил.
Тані забракло повітря і вона вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям. Машка з татусем пішли за нею. Було так дивно гарно,хоч і метушливо. Тут Марійка почала тикати пальцем кудись в бік і голосно кричати: " Мам, мам, дивись, дядя Іван" Тетяна різко повернула голову, а потім на чоловіка з переляканими очима..
Іван - той самий добряк почув голос малечі і усміхнувся. Маша почала тягти за руку маму та тата до нього. Дівчина ледь не провалилася під землю від сорому та пішла. Вони привіталися, познайомилися і добряк покопирсавшись в корзині дістав пасочку та цукерки. "Христос Воскрес!
Візьміть - це з курагою за Катрусиним рецептом. А Любава любила ці цукерки."
Таня з чоловіком переглянулись. У добряка заблищали очі, ніби в тон такого срібного світанку.
"Давайте ви їх теж привітаєте", - продовжив Іван і пішов в бік кладовища біля храму. Зупинився біля двох хрестів з іменами, які щойно називав. Кінцева дата була однакова.. На фото маленька дівчинка Машиного віку і жінка. Стояли горщики з щойно принесеними квітами.
Чоловік Тані ледве розумів, що відбувається... Іван помітив його незадоволення і розгубленість...
"Не мав я жодного лихого наміру коли допомагав Вашій дружині, - промовив він, - колись сам раптово втратив своїх красунь. Не бажав би я і ворогу такого"
Його слова перебив церковний дзвін! Такий голосний, немов хотів заглушити його журбу...
Всі разом вони поправивши корзинки поспішили окропити приготоване.
Пізніше Олег повернувся до Івана дізнатися всю історію, доки дівчатка пішли дивитися як б'ють у дзвони. Той розказав Катруся йшла від подруги поки він був на роботі. Ввечері вони мали поїхати в кіно на мультик.. Але на трамвайному переході ій стало зле... Водій не міг зійти з рейок... Сил вистачило лиш штовхнути дівчинку та від удару об інші рельси маля пішло вслід за мамою. І ніхто не зміг іх врятувати. І нема кого йому винити крім себе... Не варто було лишати іх одних...
Заспівали Великодні дзвони знову, розріджуючи ранкове повітря якимось приємним відчуттям радості.
Історія дивувала, лякала і зворушувала серце Олега. Він похлопавши по плечу Івана і сказав йому щось, що важко було розібрати під черговий святковий передзвін. Та він кивнув у відповідь і пішов за Олегом.
Підійшли до Тетяни з Машкою, які радісні допомагали дзвонарям, забрали їх до машини. "Тань, Маш, ви ж не проти,що у нас сьогодні гість дядечко Іван? - звернувся Олег. Таня зробила величезні очі, та всміхнувшись глянула на Машку, бо то так би мовити був її друг. Дівчинка ж не ховаючи радості кричала " Ураааа!!!!" на всю машину, страшенно забавляючи дорослих.
З того дня у їх сім'ї з'явився друг, який ніколи не відмовляв у допомозі, а зовсім скоро ще й кумом став...
Не варто відкидати людей, яких дарує Небо, бо зустрічі не випадкові - навіть як на мить...
Варто лиш бачити добро в чужих очах - бо світ не без добрих людей...
06.04.2015 р