Гарнюня зимонька, м’яка й біленька,
В блакитних тінях, гех, чепурненька!
Пухкий сніжечок повільно падає,
Зимі поезії якісь вигадую.
Яскраве сонечко у очках світиться,
Промінчик лагідний на щічках тішиться,
Мороз за пальчики легенько сіпає,
Мене від холоду потроху тіпає…
Усе змішалося, любов із кригою,
Тепло і холод – зима з інтригою.
Люблю неначе... та так морозно,
Любов льодяна, гой, несерйозно!