Ти граєш струнами моїй засмученій душі,
Що так натягнуті мов струни на бандурі,
І ріже кожним словом сердце мов ножі,
І співи ллються з кожним часом більш похмурі.
І кожна нота біллю в серці віддається,
Тремтять всі струни і бандури ллється спів.
Та кожній пісні світ весь піддається,
Так він сумує, і не треба більше слів.
Нехай же ллється ніжна пісня навкруги,
Що відпускає із собою мій душевний біль,
Я молю тебе, хлопче, пісню збережи,
Десь в переливах темно-синіх хвиль.
Як розбиває краплі дощ об темний дах вночі,
І як ламають крила пташки наших душ.
А я дала тобі давно від серця мого всі ключі,
Ти обіцяв, що не покинеш, і цього не поруш.
І залишилося чекати лиш на тебе,
Сумуючи разом з подругою мого життя -
Моя бандура ще співа про серденько слабе,
Про дихання нерівне і швидке серцебиття.
Вона співа що серце хоче знов до твого,
І що без тебе не початися новому дню,
"Пусти на волю і віддай - він мій, а я - його!
Без нього сірий всесвіт і нема в душі вогню." © Your_Nessi