Заходить день, i темна нічка
Кружляє тихо над селом,
А місяць срібний, наче свічка,
Бентежить пам'ятi крилом.
І хочеться душi відразу
Вернутися в щасливі дні,
Коли не знало серце рани,
Коли були живі рiднi.
Чудовий край, моя вітчизна -
Солодкий сон, смертельний біль,
Моє село - мій Данул* рiднiй,
Завжди зі мною погляд твій.
Тут запах квитів е особий,
I вільно дихати в життi,
Татарської криниці води -
Студені, чистi i святi.
У кожнiй крапельки водиці
Черпаю крапельку добра,
I вiри крапля, як пшениця,
Осипе щедрістю життя.
Тут батькiвске тепло – хатина,
Криниця дiдова та сад,
Сліди добра братів-кровинок -
Медове диво - виноград.
Без обiцянок, без пробачень
Земля ця кожного із нас -
Своїх дiтей, не дуже вдячних,
Чекає, i вогонь не згас…
Зоря встає, думання гложе :
Прийшла година каяття.
Пробач міні, Всевишній Боже:
Назад немає вороття.
3 июня 2016.
Автор фото – «Данул,Николаевка, Каменкуца».
*Данул - село, расположено на севере Молдовы, на реке Калдаруша, в 41 км. от г. Бельцы. Упоминается в документах с 1787 года.