Жага цiлунка...

Конче-конче закортіло-засвербіло цілуватися-милуватися. Так-так, саме ось так. Захотілося-зажадалося-забажалося вкрай. А ні обіймів, а ні пестощів, ні оральних втіх чи то любовних ігрищів та навіть не занять коханням із зляганням. А ось саме ніжними, тремтливими пелюстками вуст і вологими, шорсткими товкачами-язиками забав та розваг. З відкриттям та злиттям, із лизанням та торканням, з муркотінням та сплетінням, із чіплянням та зітханням, із з'єднанням та й поглинанням. Така собі, неабияка жага.