Втіха
Бува, такий нестерпний
Один день за другим іде.
Болячка незрима вчепиться
І душу твою шкребе.
Не хочеться посміхатись,
Десь ділась жіноча сила,
Не йдуть пісні до хати,
І не підйомні крила.
Така вона – меланхолія
У серпні, чи листопаді…
Як себе витягнуть з колії?
Життя не іде в розладі.
Скажу тобі, рідна душе,
Та ти й сама це знаєш,
Втіха – це погляд дружній,
І ще, коли розмовляєш
Та відчуваєш обійми,
Можливо, дуже далекі.
Друзі втішають крильми,
Такими, що мають лелеки:
Сильними і великими.
І болячці тій грець.
З ліками, най далекими,
Депресії бУде кінець.
____
Фото из инета