Не журися, самотня квітко,
Не хилися так низько додолу,
Скоро вернеться твоє літо,
Та несила його поневолить.
Не одна ти із ним розстаєшся,
І не тебе одну воно гріло.
Розпустилась для нього, і все ж,
Не одна ти була йому мила.
Горда квітко, росою вмита,
Попрощайся із ним гідно.
Знову вернеться твоє літо,
Та вже буде тобі непотрібне.