Чари в криниці...
То дай же напитись
із тебе, кринице,
води босоніжжя мого...
І дай притулитись
до тебе, Вкраїно,
як ніби маленький
до матері - неньки...
Чого ж?
Чого ж, моя мамо,
така невесела
та думаєш думи сумні?
Стоїш над пустою,
без чар,
глибиною...
То може ж наповнять
її сльози твої...
Не думай, дитино,
хто в цьому тут
винен
i чий то недогляд
лишив нас води -
забули про Бога,
ми люди убогі -
тож випили воду
круки...