А воля зломилася десь по далекій дорозі,
І стільки лишилося в ній недописаних фраз...
Там ями, вибоїни... далі іти ми не в змозі,
Та Ангели нібито просто забули про нас...
І сльози з дощем покотилися, наче перлини,
Я небо благала про милість та ласку... Чому
Там вічністю стали для мене розлуки хвилини?..
Це дивне питання - скажи мені, Боже, чому?..
*****
А зараз навіщо ці щирі та пізні зізнаання -
Багаття палало та раптом вогонь той погас...
Вже час би збагнути - немає, згоріло кохання,
Та Ангели, мабуть, не все ще зробили для нас...