Троянди на вiкнi

         

Троянди в вазі на вiкнi поникли та й опали
І дотик рук твоїх мабуть що й не згадали.
Про тебе память бережуть вони навряд ,
Минуле хвилювання не повернеться назад...

Ліхтар зла хуртовина гойдає за вікном,
Чи вдень вона пройде не знає ще ніхто.
Мовчить мій телефон. А за вікном лиш вітер.
І наче хвилі в дім... Руйнує все на світі...

Любов давно тугОю заполонила груди,
Ти десь завсім далеко, не можу я заснути...
Думки, неначе бджоли, гудуть зо всіх сторін...
Народжуються вірші. Потріскує камін.

А котик їсти просить... Я їжу дістаю.
Вже знову ранок. Шість. Я в сім уже встаю.
Думки мої далеко. Давно уже з тобою.
Я змучений увесь. Покритий сивиною...

Втомився від обману.  Кохання вже немає.
А хуртовина знов мете та не вщухає...

          *******

     РОЗЫ НА ОКНЕ

Валерий Гурков /подлинник/

Розы в вазе на окне поникли и опали,
И память о тебе хранят теперь едва ли.
Они забыли, видно, твое прикосновенье,
Да мне и не обидно, прошло уже волненье.
А вьюга за окном фонарь в ночи качает.
Закончится ли днем? Никто еще не знает.
Молчит и телефон, лишь ветер за окном
Ревёт со всех сторон, как волны бьётся в дом.
Любовь давно тоской заполонила грудь,
От далека с тобой вновь не могу заснуть.
Вновь мысли-мухи жужжат со всех сторон.
И вот рождаются стихи, под карканье ворон.
Кот нудно просит есть, еду я достаю,
Вновь утро, ровно шесть, а в семь уже встаю.
Я мыслями не здесь. Давно уже с тобой.
Уставший снова весь. С седою головой.
Уставший от игры и от ненужной лжи.
Метут давно дворы, а вьюга всё кружит…