Я стояла посеред лісу, а старовинні сосни дивилися в небо, так само, як у моєму дитинстві - у моєму Чорному Острові на Вовчій Горі.
Сніг перший падав, а разом з ним - мої думки. Вони падали на золоте з червоними спалахами листя, на яскраву пристрасть листопаду.
А небо між соснами хтось розхитував і з вітром носився: то з криком , то з шепотом... кликав, кликав мене.
І я впала...
Впала і лежала мов розіп`ята, а душа моя полинула у небо, поміж соснами літала з вітром: то з криком,то з шепотом і кликала, кликала когось...