Мой сказочный мир

                       " ВОВЧЕНЯ"


у Лісі, де жив гномик Джем, на сусідній галявині в невеличкому будиночку оселилося маленьке сіре Вовченя. Якось увечері воно почуло, як хтось читає казки лісовим мешканцям. Вовченяті так сподобалися добрі казки загадкового казкаря, що тепер він щовечора у дворі слухав їх. Тільки ось познайомитися з ним не міг, тому що дуже його боявся, хоч і бачив, як всі звірі в лісі біжать до нього, щоб послухати нову казку.
Якось вдень, читаючи книжку гномик заснув у своєму кріслі - качалці, впустивши книгу на підлогу. А маленьке Вовченя тихо підкралося, озирнулося на всі боки, і коли переконалося, що поруч нікого нємає, винесло з дому книжку.
Але Вовченя не знало, що за ним весь цей час спостерігав з під старого годиника павук.
Гномик прокинувся, солодко потягнувся, хотів взяти кошик, щоб зібрати в садку полуниці, але побачив, що його книги казок на підлозі немає.
-Ой, де ж моя книга, я ж тут її залишив? подумав гномик, але вирішив, що хвилюватися зарано, і став шукати. Він сподівався, що книжку залишив в іншому місці, але її ніде не було.
Тут прилетів горобець, який жив на вишні, і гномик звернувся до нього.
- Ти не брав мою книгу з казками? - Ні, навіщо вона мені? Ти ж сьогодні розповіси нам нову казку! - Не розкажу, бо книга моя пропала, - сумно сказав гномик. - А як же ми тепер будимо без казок? - почув Джем тоненький голосок миші, яка вилізла зі своєї нірці і тепер ледь не плачучи, дивилася на гномика і горобця. В цю мить з -під старого годиника з явився павук і сказав:
- Я знаю, хтов взяв книгу, тільки, друзі, не налякайте його, тому що він вас боїться, але дуже хоче з вами потоваришувати.
- Хто це? - запитав Джем. - Вовк! - відповів павук. Горобчик так злякався, що ледь не впав з дерева. Гномик з подивом подивився на павука, а павук нагадав, що книгу вкрав не якийсь там злий Вовк, а всього лише маленьке Вовченя.
- Ой, вибачте, що я так сказав, це не Вовк, а маленьке Вовченя, і він зовсім не злий.
А в цей час Вовченя сиділо на галявині під деревом і сумувало, бо хоч воно і відкрило книжку, але читати не вміло - не знало абетки. Воно і помітило, як до нього на галявину прийшли гномик з друзями, тихо сіли і спостерігали за ним. Раптом Вовченя підняло голову і побачило перед собою гномика, злякалося і сховалося за книгу.
- Вовченя, а розкажи нам казку, - попросив їжачок.
- Але як? Я ж не вмію читати...
- Ні, розкажи нам казку про те, як одного разу в лісі маленьке сіреньке Вовченя зустріло лісового гномика та його друзів і як вони потоваришували і стали справжніми друзями.


Рецензии