18 червня я ходив на міст оплакувати тишею закоханість. Вона не померла – вона злиняла, підставила і стала заїром. А 11 серпня – я так і не зміг… закохатися і вставити частинку себе в конструкцію твого бажання.
Називаю числа – але вони в різних роках. Називаю обставини та деталі – але вони про різних людей і мої сутності.
16 жовтня – я ходив з тобою на побачення, а тиждень тому – я напустив молочного туману в порожнину чиїхось уявлень. І нічого: уявлення розвіялися, голуби… А голуби сплять по ночам. Зате 7 березня я багато-кого зустрів.
Сьогодні – всі вони по різним сторонам розійшлися: по справам, по обставинам, по роботам, за мріями, до реалій.
31 липня – таке ж, наповнене напівсном та світлом літнього дня, як і той день травня, червня, коли моя справжня сумчанка наярювала мені і хотіла знову побачитися.
Сьогодні, 31 липня – гарний день, щоби зникнути. Що буде далі – байдуже. Себе не жалко. Жалко лише тих, серед кого я буду. Що шукаєш – не знайдеш. Чого бажаєш – те не хоче нас.