В саду виводив трелі соловейко.
Співав, від почуттів аж захлинався!
Дзвіночком кришталевим розливався,
Тремтіло навіть горлечко маленьке.
Як він співає – нишкне все в діброві.
Хоч сам непоказний – малий, сіренький –
Таке у нього любляче серденько!
І пісня чарівна з тії любові.